Бізнес – це не тільки про прибуток

Цей текст – розшифровка другої частини подкаста Артема Бородатюка для The CEO News, ведучий – Антон Шулик. Розшифровка першої частини – тут. Слухайте подкаст на Apple Podcasts, Google Podcasts, Spotify та YouTube.

— Ми вже почали з тобою трошки таку розминку. Давай ми почнемо знайомство з тобою, скажи хто ти, як ти себе бачиш і ким ти зараз є.

— Я фаундер групи компаній Netpeak, нам 17 років, мені 37, виходить, що я створюю нові бізнес-проєкти з 20 років. За ці 17 років ми зробили стільки помилок і продовжуємо їх робити, що багато чому навчилися завдяки помилкам і бажанню якось далі розвиватися, не стояти на місці.

У нас 20 компаній, 1000 співробітників, компанії абсолютно на різних стадіях розвитку, різні види компаній. У нас є група агентських компаній, які пропонують послуги, в першу чергу з діджитал-маркетингу, перфоманс-маркетингу тощо. Усе, що може задрайвити клієнтів. Друга група компаній – це, можна сказати, SaaS – software as service, компанії та продукти, які допомагають здебільшого в діджиталі, маркетингу, але вже не тільки в діджиталі. Наприклад, у нас є LMS платформа AcademyOcean.

І третя група компаній – ми почали робити ще окремо свої мобільні продукти. У нас є компанія Tonti Laguna Mobile і Saldo Apps – два окремі бізнеси з мобільними додатками. І є компанія Tonti Laguna, де ми створюємо контент-проєкти в основному на ринок США, tier-1 країни. Ось якось так.

— Якщо мене б спитали про тебе, я б сказав, мабуть, три речі:
1. Netpeak Group.
2. Артем хоче зробити 50 бізнесів.
3. «З третього світу в перший».

Це якась червона стрічка, яка проходить наскрізно через всі проєкти. Ця місія, в моєму розумінні, робить тебе трохи соціальним підприємцем. Наприклад, існує бізнес для бізнесу, а є коли ти ще розумієш свою соціальну роль. Це насправді дуже круто і мені здається, що це дає перевагу в побудові культури в групі компаній.

— Це працює. Але реально поки я скоріше просто сам собі відповів на питання: «Навіщо я щось роблю?». Це не якась хитрість для того, щоб людям відповісти на питання про місію, а орієнтир для себе самого.

На жаль, війна нас відкинула: в Netpeak Group, напевно, половина IT-компаній досить активно працюють на українському ринку. Звісно, ми знайшли нові ринки та навіть український ринок потроху зростає – агентства вже відновили 80% від довоєних контактів з клієнтами. Війна змусила нас розвиватися і саме так ми будемо згадувати про цей період у майбутньому.

Але поки що нас відкинуло на певний період часу. Хоча ще 23 лютого о 23:00 я повернувся зі стратсесії, яку ми робили з Netpeak Core (це наша компанія, яка допомагає працювати іншим 23-м бізнесам), сів і подумав: «Начебто все виходить». Ми навчилися масово системно будувати бізнес. Справа не в 50-ти компаніях, 50 – це просто число, воно нічого не означає. Навіть 20 компаній нічого не значать, тому що є зовсім маленькі бізнеси. Ми вчимося робити бізнеси системно, масово для того, щоб у якийсь момент перетворитися на таку фабрику з виробництва компаній.

Фабрика це не завжди погано, навпаки, – добре, коли існують стандарти, є масштаб і ми можемо системно впливати на економіку. Власне, в цьому основна ідея місії «перейти з третього світу в перший» – перейти за допомогою економіки, а не політики. Тобто ми хочемо настільки багато грошей заводити в країну, настільки багато платити податків тощо, тощо, тощо, щоб впливати на ВВП насамперед України.

— Мені дуже резонує твій підхід. І насправді в мене була цікава розмова з людиною яка зараз очолює один з регіональних органів державної влади. Я спитав, як ти бачиш яка роль бізнесу зараз. Донейшени – це здорово, допомагати там співробітникам, їх родичам – здорово, а як ти бачиш ширшу роль? Він сказав: «Слухай, якщо ти думаєш, що держслужбовці зможуть креативно вирішити ці проблеми які виникли – то ти помиляєшся». І це вже про значення соціального підприємницства – коли ти заробляєш гроші, але так само вирішуєш якісь соціальні проблеми. Що тобі дало можливість зрозуміти, що ви навчились системно будувати бізнеси?

— Всі наші компанії останнім часом ми добудовуємо до моменту хоча б невеликої компанії. Тобто в нас виходить вийти на break-even point практично завжди. Ми робимо бізнеси так, щоб вони автономно самостійно розвивалися.

Візьмемо, наприклад, новий проєкт – ASOlytics, сервіс для ASO-фахівців, людей, які просувають мобільний застосунок в AppStore або в Google Play. Засновник, у якого ми віримо, зараз робить усе: бюджет, план, бізнес-план, аналіз конкурентів, УТП, все це презентує, ми на це дивимося, апрувимо цей бюджет. Потім ми зідзвонюємося та вигадуємо 50 000 веселих ідей для цього фаундера, щоб класно було б зробити, тому що в нас є час, а він потім думає, що з цим робити, складає план.

Ми допомагаємо йому реалізовувати цей план, ставимо правильні запитання, розставляємо акценти. Якщо в нас план на два роки, ми чотири рази точно зберемо борд і дивитимемось на результати – чи ми продовжуємо, тому що є зрозумілі точки, коли потрібно поговорити: перший traction, реалізація MVP, ретеншн – тому що зараз клієнти є, але можна забути перевірити, скільки вони залишаються.

У якийсь момент вже починаємо дивитися на product-market fit. Я тільки нещодавно зрозумів, як можна вимірювати product-market fit завдяки фреймворку Шона Елліса. І ось це все ти збираєш до купи, в систему, і вже маєш не фрагментарні знання, а конкретні.

І ось коли ти просто бачиш вже весь шлях, такий мануал із запуску, хоча б, як я сказав, невеликої компанії. Тобто я не можу сказати, що це кожна компанія така – у нас є компанії з revenue $10 мільйонів плюс на рік, але не кожна така.

Я б сказав, що ми точно вміємо системно будувати компанії з виручкою $5 мільйонів на рік.

— Ти казав, що не рекламуєш соціальну місію. І мені здається, що у вас є такий internal focuse on the excellence. Тобто є такий strive for excellence, його мало хто робить. І от те, що я знаю зсередини, не від тебе, а від свого друга, який працював в одній з ваших компаній. Що у вас, вибач, дуже часто є такий задротський підхід, який насправді привчає людей системно, якісно робити свою роботу, що немає дрібниць, що треба бути дуже уважним до текстів, до своєї роботи і так далі. Чи можеш ти це підтвердити, чи ти по іншому це бачиш?

— У нас таке точно є, але це все відносно, як в «Зоряних війнах» – має бути баланс двох протилежностей. Якщо ти занадто багато приділяєш уваги всіляким деталям, то найімовірніше не дивишся на щось зверху. Якщо ти це не робиш, це робить хтось інший, тоді окей. Якщо це ніхто не робить у твоїй компанії, а ти сидиш і вичитуєш 53-й раз текст, компанія приречена.

Тому справа в балансі. Ми дійсно, оскільки спочатку, коли ми будували компанію, не було не те, що контенту, як щось будувати, не було жодних фахівців. Ми навчали спеціалістів з нуля, тому ми дуже непогано навчаємо. У нас сильний онбординг і система навчання джунів. Відповідно, якщо джун не перейшов у категорію мідл/сеньйор фахівця і продовжує все робити як джун, я називаю це «пилососити в пустелі». Є такий мем, стоїть жінка і каже: «У мене немає психологічних проблем», при цьому вона просто з пилососом у пустелі стоїть.

І в нас багато таких хлопців: вони начебто забивають свій час роботою, вони начебто зайняті, але це не те, що наближає до результату. Тому в нас останні три роки відбувається глибока трансформація – від уваги до процесів на увагу до результатів.

В моєму внутрішньому курсі для менеджерів про це дуже багато – про те, як поставити мету. У мене там розширений формат моделі SMART, я додав ще три критерії. І розкрив те, як потім репортувати за цілями. До речі, ментор і має допомогти подивитися на те, як co-founder або CEO поставив цілі, як він налагодив репортинг, як він на репортинг реагує. Твій топ-менеджер пише наприкінці місяця прив’язаний до цілі репорт, як він до неї рухається. І якщо фаундер на це не реагує, бо немає часу читати – це погано.

Тут стільки багато дрібниць, чи задротизм це? Так, але він вже іншого формату. Ми точно намагаємося бути ідеальними, але все окей, коли ми не ідеальні. Ось так.

— Переходимо до бліцу. Твої три правила продуктивності?

— У мене їх немає, але я спробую дещо сформулювати.

Перше – відстати від себе. Ось ці всі getting things done, життя за розкладом – це супер-задротизм і завжди призводить до вигорання, втоми тощо. Тому нехай буде перше це не задовбувати себе. Я не знаю, чи можна матюкатися, але в нас у Netpeak називається «від’їбись від себе». Хороше правило продуктивності, до речі.

Можете подивитися відео «Про особисту ефективність». До речі, це перші спроби зробити курс, записав це відео для своїх працівників, виклав у паблік: там 100 порад: від «не голіться, щоб економити 15 хвилин на тиждень», до чогось кориснішого.

— Дай будь-ласка наостанок одну пораду для наших слухачів.

— Нехай це буде «від’їбіться від себе».